- рубець
- —————————————————————————————рубе́цьіменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
рубець — бця/, ч. 1) Продовгувата заглибина, подряпина, складка на поверхні чого небудь. 2) Слід на шкірі у вигляді невеликої складки від рани, що загоїлася, від побоїв (ременем, батогом і т. ін.); шрам. || Спайка, шрам на внутрішніх органах на місці… … Український тлумачний словник
рубець — [рубе/ц ] бц а/, ор. бце/м, м. (на) бц і/, мн. бц і/, бц і/ў … Орфоепічний словник української мови
Украинская литература — Устная народная поэзия. Библиография. У. л. до конца XVIII в. Библиография. У. л. первой половины XIX ст. У. л. 60 90 х гг. У. л. конца XIX и начала XX ст. Библиография. Укр. советская литература. Устная народная поэзия. &nbs … Литературная энциклопедия
Украинская литература XIX и начала XX века — Это статья является частью серии статей о народе Украинцы … Википедия
близна — и, ж., діал. Рубець, слід від рани … Український тлумачний словник
запішва — и, ж. Рубець у шитті … Український тлумачний словник
зарубцьовуватися — ується, недок., зарубцюва/тися, ю/ється, док. Заживати, затягуватися, утворюючи рубець (про рани) … Український тлумачний словник
знак — ч. 1) род. а.Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. || Клеймо, мітка. •• Доро/жній знак технічний засіб регулювання, що містить символи чи написи, призначений для інформування… … Український тлумачний словник
карб — у, ч. 1) Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого небудь; зарубка, рубець. || Знак, позначка, тавро. 2) Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)). •• Ста/вити кому… … Український тлумачний словник
кендюх — а, ч. 1) Перший відділ шлунка жуйних тварин, у якому попередньо перетравлюється їжа; рубець. 2) Начинений м ясом і приготовлений як страва шлунок тварини; сальцесон. 3) зневажл. Про вайлувату людину … Український тлумачний словник